BG – EL – RO – SRB – EN – PL – PT
Нещодавно, о 22:22, Святіший Неофіт, Патріарх Болгарський і Митрополит Софійський, спочив у Господі на 78-му році життя, повідомляє Doxologia Infonews з Синоду.
Прем’єр-міністр і Президент поінформовані! За кілька хвилин єпископ Мельницький Герасим оприлюднить прес-реліз про кончину блаженноспочилого патріарха Кир Неофіта.
(ОНОВЛЕННЯ, 23:34)
Офіційний прес-реліз Синоду Болгарської Православної Церкви:
Боголюбиві брати і сестри, 13.03. 2024 р., після тривалої хвороби у Військово-медичній академії (ВМА-Софія) о 22:22, внаслідок поліорганної недостатності, Святіший Патріарх Болгарський і Софійський митрополит Неофіт, архієпископ нашої рідної Святої Православної Церкви, який є гідним продовжувачем, відійшов у Господі праці своїх видатних попередників у нашій новітній церковній історії – блаженнішого Патріарха Болгарського Максима, його духовного наставника, та приснопам’ятного Патріарха Болгарського Кирила.
Закликаємо православних християн разом зі святою Православною Церквою посилати свою щиру молитву до Всемилостивого Бога, щоб упокоїть душу нашого дорогого Патріарха в Царстві Божому – в селеннях праведних і поставив його в число обраних. праворуч, де з небесними воїнствами він співатиме у вічності приємним голосом Богові.
Висловлюємо подяку керівництву Військово-медичної академії – Софія в особі генерал-майора проф. д-ра Венцислава Мутафчійського, члена-кор. Професор, доктор медичних наук Микола Петров, завідувач відділення анестезіології та інтенсивної терапії, лікарям і медичному персоналу відділення інтенсивної терапії за старанність і турботу, яку вони надавали Святішому Патріарху.
Вічна, блаженна і світла пам’ять про Святішого Отця нашого Неофіта, Патріарха Болгарського і Митрополита Софійського!
Упокой Боже його душу! Царство йому небесне!
Біографія
Він народився в Софії 15 жовтня 1945 року зі світським іменем Симеон Ніколов Димитров у робітничій, безпартійній і сильно релігійній родині. Його брат, доцент Дімітар Дімітров, є головним диригентом церковного хору в храмі-пам’ятнику «Св. Олександра Невського». Після закінчення початкової освіти восени 1959 р. був прийнятий студентом Софійської духовної семінарії на станції Черепиш, курс якої закінчив у 1965 р. З вересня 1967 р. був студентом Духовної академії «Св. Климента Охридського», який закінчив у 1971 р. З осені 1971 р. до 1973 р. вивчав богослов’я на кафедрі церковного співу Московської духовної академії.
1 вересня 1973 року призначений викладачем східного церковного співу та диригентом студентського хору Духовної Академії. Через чотири роки став старшим викладачем східноцерковного співу та літургійної практики Богословської Академії, де викладав до кінця 1980 року.
Неофіт був пострижений у чернецтво 3 серпня 1975 року в Троянському монастирі з іменем Неофіт. У наступному місяці він став диригентом хору священика Софії. 25 березня 1976 року Патріархом Максимом рукоположений у сан ієромонаха, а 21 листопада 1977 року Патріарх знову впровадив його в сан архімандрита в Софійському кафедральному соборі Святої Неділі. З 1 січня 1981 року по грудень 1985 року архімандрит Неофіт був протосингелом Софійської митрополії.
8 грудня 1985 року в Патріаршому соборі «Святого Олександра Невського» був хіротонізований в єпископський сан з титулом Левкій і призначений другим намісником митрополита Софійського.
1 грудня 1989 р. єпископ Неофіт був обраний ректором Богословської академії, а після відновлення академії як богословського факультету Софійського університету «Святого Климента Охридського» 26 липня 1991 р. обраний першим деканом. Перебував на посаді до січня 1992 року, коли був призначений Генеральним секретарем Священного Синоду.
Як головний секретар Священного Синоду і голова церковної управи при храмі-пам’ятнику св. Олександра Невського під час розколу в БПЦ відіграв важливу роль у переговорах щодо звільнення окупованого Синодального палацу.
27 березня 1994 року обраний, а 3 квітня того ж року канонічно затверджений митрополитом Доростольським і Червенським. У 2001 році V Церковно-народний собор постановив розділити Доростоло-Червенську єпархію на Русенську і Доростольську, а Неофіт був титулований митрополитом Русенським.
Після смерті Патріарха Максима 10 листопада 2012 року шляхом таємного голосування Неофіт був підтриманий 1 з 12 присутніх митрополитів на посаду заступника Голови Болгарської Православної Церкви.
24 лютого 2013 року на Патріаршому виборчому церковному соборі митрополит Гавриїл Ловчанський був обраний Патріархом Болгарської Православної Церкви 90 голосами проти 47. У зв’язку з його 70-річчям у 2015 році він був нагороджений президентом Росеном Плевнелієвим орденом „Стара планина“ першого ступеня за видатний внесок у Болгарію.
Як Патріарх, 1 червня 2016 року Болгарська Православна Церква задала тон для відмови від участі у Всеправославному Соборі в Колимварі, Крит, Греція.
27 листопада 2017 року Священний Синод створив комісію для переговорів з Македонською Православною Церквою – Охридською Архиєпархією та іншими помісними Православними Церквами щодо отримання статусу досі невизнаної МПЦ.
Помер 13 березня 2024 року о 22:22 від поліорганної недостатності у Військово-медичній академії в місті Софія.