Послання Вселенського Патріарха до Церковного Нового Року (Індиктіон) | 01.09.2020

In other languages: GRENFRITRUSBG ES PTRO

† Варфоломій,
Милістю Божою Архієпископ Константинопольський,
Нового Риму і Вселенський Патріарх,
Всій повноті Церкви,
Благодать, мир і милість
Від Творця всього творіння
Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.

Дорогі собрати архієреї та возлюблені чада в Господі,

Ми всі переконані, що в наш час над природнім середовищем як ніколи в історії людства нависла загроза. Масштабність цієї загрози виявляється в тому, що те, про що йде мова, – це вже не якість, а збереження життя на нашій планеті. Вперше в історії людина здатна зруйнувати умови життя на землі. Ядерна зброя – символ людського прометеївського титанізму, відчутний вираз «комплексу всемогутності» сучасної «людини-бога».

Беручи до уваги силу, що випливає з науки та техніки, сьогодні проявляється амбівалентність свободи людини. Наука служить життю; це сприяє прогресу, протистоянню хворобам та багатьом умовам, які досі вважалися «доленосними»; це створює нові позитивні перспективи на майбутнє. Однак в той же час вона забезпечує людину всесильними засобами, неправильне використання яких може стати руйнівним. Ми переживаємо руйнування природного середовища, біорізноманіття, флори та фауни, забруднення водних ресурсів та атмосфери, прогресуючий крах кліматичного балансу, а також інші надмірності меж та заходів у багатьох аспектах життя. Святий і Великий Собор Православної Церкви (Крит, 2016) справедливо і пишно постановив, що «наукове знання не обов’язково стимулює моральну волю людини, яка, не дивлячись на те що знає про небезпеку, проте продовжує діяти так, буцімто вона про неї не знає». (Окружне послання, § 11)

Очевидно, що захист загального блага, цілісності природного середовища – це спільна відповідальність усіх жителів землі. Сучасним категоричним імперативом людства є те, що ми повинні жити, не руйнуючи довкілля. Однак, хоча на особистому рівні та на рівні багатьох громад, груп, рухів та організацій спостерігається велика чутливість та екологічна відповідальність, нації та економічні агенти не в змозі, – в ім’я геополітичних амбіцій та «автономії економіки», – приймати правильні рішення щодо захисту творіння і замість цього створюють ілюзію, що так звана «глобальна екологічна деструкція» є ідеологічною вигадкою екологічних рухів і що природне середовище має силу відновити себе. І все ж вирішальним питанням залишається: як довго буде терпіти природа безрезультатні дискусії та консультації, а також будь-яку подальшу затримку в прийнятті рішучих дій щодо її захисту?

Справа в тому, що в період пандемії нового коронавірусу Covid-19, з обов’язковими обмеженнями руху, закриттям заводів та зменшенням промислової діяльності та виробництва, ми спостерігали зменшення забруднення та обтяження атмосфери, і це виявило антропогенний характер сучасної екологічної кризи. Стало зрозумілим, що промисловість, такі сучасні транспортні засоби як автомобіль та літак, пріоритет беззаперечних економічних показників тощо, негативно впливають на екологічний баланс і що зміна напрямку в сторону екологічної економіки є непохитною необхідністю. Немає справжнього прогресу, який базується на руйнуванні природного середовища. Немислимо, що ми приймаємо економічні рішення, не враховуючи також їх екологічні наслідки. Економічний розвиток не може залишатися кошмаром для екології. Ми впевнені, що існує альтернативний шлях економічної структури та розвитку, окрім економізму та орієнтації економічної діяльності на максимізацію прибутку. Майбутнє людства не є в людині економіки (homo œconomicus).

Вселенський патріархат, який в останні десятиліття став першопрохідником у галузі захисту творіння, продовжить свої екологічні ініціативи, організацію екологічних конференцій, мобілізацію своїх вірних і особливо молоді, сприяння захисту навколишнього середовища як основну тему міжрелігійного діалогу та спільних ініціатив релігій, контактів з політичними лідерами та інституціями, співпраці з екологічними організаціями та екологічними рухами. Очевидно, що співпраця з охорони навколишнього середовища створює додаткові шляхи спілкування та можливості для нових спільних дій.

Ми повторюємо, що екологічна діяльність Вселенського патріархату є поширенням його еклезіологічної самосвідомості і не включає просту обставинну реакцію на нове явище. Саме життя Церкви – це прикладна екологія. Таїнства Церкви, її богослужіння, її аскетизм та спільне життя, повсякденне життя її вірних висловлюють і викликають найглибшу повагу до творіння. Екологічна чутливість Православ’я не була створена, а виникла із сучасної екологічної кризи. Боротьба за захист творіння є центральним виміром нашої віри. Повага до навколишнього середовища є актом славослов’я імені Бога, тоді як руйнування творіння – це образа Творця, цілком невідповідна основним принципам християнського богослов’я.

Преосвященні браття та возлюблені чада,

Екологічні цінності православного передання, дорогоцінна спадщина Отців, виступають проти культури, аксіологічною основою якої є панування людини над природою. Віра в Христа надихає і зміцнює людські зусилля ще до величезних викликів. З точки зору віри, ми здатні виявити та оцінити не лише проблемні виміри, але й позитивні можливості та перспективи сучасної цивілізації. Ми закликаємо православних юнаків та жінок усвідомити значення одночасно жити як вірні християни та сучасні люди. Віра у вічну долю людини зміцнює наше свідчення у світі.

У цьому дусі, від Фанара, ми бажаємо всім Вам благодатного і благословенного нового церковного року, плідного в Христо-подібних справах, на благо всього творіння та на славу Всемудрого Творця всіх. І ми закликаємо на Вас, через заступництво Пресвятої Богородиці через її ікону «Паммакарістос», благодаті та милості від Бога чудес.

1 вересня 2020р.
† Константинопольський Варфоломій,
палкий молитовник перед Богом за всіх Вас

✎ КОМЕНТАРИ • COMMENTS ✎